Вибуття основних засобів

Податковий аспект.

При відображенні в бухгалтерському обліку операцій з продажу основних засобів слід врахувати всі податкові наслідки, що випливають з таких операцій. Значною мірою це стосується формування валових доходів і валових витрат з метою визначення податкової бази для нарахування податку на прибуток.

Насамперед слід визначити, до якої групи основних фондів належать об’єкти, що підлягають продажу. Зокрема, якщо такі об’єкти належать до І групи, то до валових доходів включається сума перевищення виручки від продажу об’єкта над його балансовою (залишковою) вартістю.¹

У разі продажу об’єктів, котрі належать до ІІ, ІІІ чи VІ групи – на суму продажної вартості цих об’єктів зменшується балансова вартість відповідної групи. Це той самий випадок, при якому стає можливим залишок балансової вартості, за якою не стоїть жодної фізичної одиниці; у такому разі в наступному кварталі цей „невтілений” залишок відносять до валових витрат (див. п.п.8.4.7 Закону). Так само як цілком можливо, що фізичні одиниці залишились, а вартість вичерпана. Отже, у випадках, коли при черговому продажу виявляється, що зменшувати немає чого (тобто, коли продажна вартість перевищує залишок балансової вартості в той час як фізичні одиниці в наявності є), балансова вартість об’єктів, що залишились, прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу (див. п.п. 8.4.4. Закону). Так само слід чинити при визначенні балансової вартості груп у разі внесення основних фондів до статутного капіталу інших підприємств (п.п.8.4.1).

Таким чином, відмінність відображення продаж основних фондів І групи від продажу основних фондів інших груп у податковому обліку полягає у тому, що валовий дохід у результаті таких операцій з об’єктам І групи визнається в момент продажу кожного об’єкта, а при продажу об’єктів, що належать до інших груп, валовий дохід за кожним випадком продажу визначити неможливо (податковий облік цих груп не ведеться пооб’єктно), отже, він визнається в цілому по групі, коли настане час. Цього часу можна очікувати роками. І це непогано з точки зору мінімізації податкової бази.

Стосовно податку на додану вартість слід нагадати, що згідно п.п.3.1.1. ст.3 Закону про податок на додану вартість операції з продажу основних фондів є об’єктом оподаткування ПДВ. При цьому база оподаткування визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами.

Бухгалтерський аспект.

Продаж об’єктів основних засобів відображається в бухгалтерському обліку за таким алгоритмом:

Вищенаведену схему (втім, ,як і всі інші, показані нижче в таблицях) можна описати в декількох словах: передається об’єкт – списується з балансу його вартість, ця вартість, – разом з витратами, понесеними підприємством у зв’язку з таким продажем, – зменшує доходи, отримані від покупця (або нараховані до отримання), решта доходів – прибуток (або збиток, якщо витрати перевищили доходи). Усе інше, що може відбуватися в ході проведення таких операцій – теж відображається не інакше як: “що бачу – те й пишу”. Нічого такого, чого насправді не відбувається, в бухгалтерських проведеннях не повинно бути. Це стосується й нарахування різного роду податків і зборів, що випливає в ході тих чи інших операцій. Адже щоб сплатити податок, потрібно нарахувати такі зобов’язання перед бюджетом.

Всі нижченаведені схеми схожі між собою і в той же час різні. Схожі тим, що всі вони відображають одне – продаж основних засобів. А різні тим, що ці об’єкти відносяться до різних груп, а значить обліковуються на різних субрахунках. А ще відрізняються вони послідовністю проведення операцій (попередня оплата і подальша супроводжуються різними операціями з нарахування ПДВ) і складом витрат, з яких сформувалася собівартість реалізованого об’єкта. В одних випадках ця собівартість складається з одного-єдиного елемента – залишкової (балансової) вартості проданого об’єкта, в інших – окрім цієї вартості до реалізаційної собівартості входять і інші витрати, понесені у зв’язку з вибуттям об’єкта.

Для того щоб правильно відобразити операції, що відбуваються з основними засобами, не слід забувати, що господарська операція – це перш за все подія, отже бухгалтерське проведення має відображати подію. Візьмемо для прикладу деякі з подій, показаних вище схемою.

Рахунок 361 – це рахунок покупця.

Рахунок 742 – це рахунок виручки продавця, тобто тих коштів, які продавець розраховує отримати від покупця в обмін на передані йому активи. Цим проведенням (Дт361 Кт742) показується обмін, а точніше, його початок (якщо оплата ще не надійшла) або завершення (якщо покупець розрахувався раніше). Це обмін між покупцем і продавцем.

Рахунок 972 – це рахунок формування реалізаційної собівартості, і одним з елементів цієї собівартості при списанні об’єкта з балансу (адже після передачі його покупцеві цей об’єкт вже не відповідає критерію визнання активом) обов’язково має стати його балансова вартість. На балансі основні засоби показуються за залишковою вартістю (первісна² мінус зношення), отже за залишковою вартістю цей об’єкт і має бути списаним. Таке списання проводиться з кредиту рахунка обліку об’єкта (відповідний субрахунок рах.10) в дебет рахунка формування собівартості продажу (рах.972). А оскільки в такому разі вибуває сам об’єкт як фізична і вартісна одиниця, то й сума зношення цього об’єкта теж не повинна з цього часу враховуватись на балансі, – її теж потрібно списати разом з об’єктом. На цій підставі й виконується проведення Дт 131 Кт 10, яким недописана з рах.10 сума врешті-решт списується на зменшення такого контрактиву як “знос”.В результаті з рахунка 10 списується вся первісна вартість об’єкта, що вибуває, бо частина цієї вартості, що дорівнює залишковій (а значить балансовій), стала основою для формування його реалізаційної собівартості, а решта, що дорівнює сумі зношення – зменшила цей контрактив на балансі рівно на суму, яка вибула разом з об’єктом.

Продаж будівель, споруд на умовах подальшої оплати.

Таблиця 1.

Продаж будівель, споруд на умовах попередньої оплати.

Таблиця 2.

Примітки до табл..2:

Цю операцію можна відображати червоним сторно. Але у такому разі проведення слід виконувати не зворотне, а пряме червоним сторно: Дт 361 Кт 643.

В прикладах, наведених в Табл.1 і Табл. 2 реалізаційна собівартість об’єкта, що вибуває, склалася лише з одного елемента – балансової (залишкової) вартості, і становить 70000 грн. Податкові зобов’язання з ПДВ, що виникли у зв’язку з продажем дорівнюють 16800 грн.

Продаж об’єкта, який не вводився в експлуатацію

Схема проведень, показана в Табл. 3.1 не є схемою продажу основних засобів. Це схема відображення операцій з продажу товару. Об’єкти активів, придбаних з метою їх використання в якості основних засобів, але на даний час не введені в експлуатацію (тобто не переведені з рахунка капітальних інвестицій на рахунок 10, не є основними засобами. Все, чим відрізняється нижченаведена схема від продажу товарів, це першими двома проведеннями, яким коригується оприбуткування придбаного об’єкта. Однак, на думку автора, можна було б без них обійтися, тобто продати цей об’єкт як об’єкт капітальних інвестицій, помилки не буде. Читачам залишається вибрати, який з варіантів буде більш прийнятним на практиці.

І варіант:

Таблиця 3.1.

ІІ варіант:

Таблиця 3.2.