Основні засоби – це активи, що потребують особливого підходу до їх оцінки. Оцінка основних засобів – вельми динамічна облікова категорія. Прийняти об’єкт на баланс за історичною собівартістю (або за справедливою вартістю) – на цьому не завершується „оціночна” робота, а радше – лише починається. Власне, бухгалтерський облік основних засобів – це, у певному розумінні і є безперервний процес їх оцінки.
Первісна вартість основних засобів роздвоюється: одна її частина протягом терміну експлуатації поступово збільшується і капіталізується в інших активних формах, а інша тим часом поступово зменшується до рівня ліквідаційної. Крім того, первісна вартість об’єктів основних засобів може далі формуватися й після введення їх в експлуатацію. Тобто може змінюватися під впливом обставин: збільшуватися на вартість робіт з реконструкції, модернізації, збільшуватися на суму дооцінки у випадках виявлення значних відхилень балансової вартості від справедливої (ринкової) вартості і зменшуватися на суму уцінки з тієї ж причини. Для досягнення мети бухгалтерського обліку (надання користувачам фінзвітності правдивої, повної і неупередженої інформації) дуже важливо, щоб уся ця вартісна динаміка чітко простежувалася.
Облік основних засобів відрізняється від обліку, наприклад, запасів вже тим, що запасами в період між моментом прийняття їх на облік і моментом списання з балансу бухгалтер може собі дозволити не цікавитися, а основні засоби (фонди) потребують до себе уваги протягом усього терміну, в якому ці активи такими називаються.
До речі, основні засоби і основні фонди – чи є між ними різниця? Здавалося б, немає, адже йдеться про одні й ті ж самі матеріальні цінності. Насправді ж різниця є, і вельми істотна з облікової точки зору. Коли вживається термін основні засоби, то мається на увазі така сукупність матеріальних активів, у якій кожен об’єкт ідентифікується, тобто може розглядатися окремо. В той час як термін основні фонди означає таку ж саму сукупність активів, але при цьому не має значення, які саме фізичні одиниці складають цю множину. Точніше, під основними фондами навряд чи можна розуміти множину як таку – це величина, злита у єдине ціле. Інакше кажучи, основні засоби – це об’єкти, що розглядаються диференційовано, а основні фонди – це величина інтегрована: в групу, підгрупу, цілу сукупність груп і підгруп. У податковому обліку основні засоби прийнято називати основними фондами. Це не випадково, оскільки, на відміну від бухгалтерського обліку, де фінансовий аспект переплітається з управлінським, де вартість не розглядається у відриві від об’єктів, що становлять цю вартість, податковий облік оперує тільки вартісними категоріями (за винятком об’єктів, що складають першу групу ОФ).
Р.Е.Грачева
Методология бухгалтерского учета