Авторські та суміжні з ними права

Об’єктом авторського права є твір науки, літератури, мистецтва, виражений у будь-якій об’єктивній формі. Об’єктивна форма передбачає можливість відтворення об’єкта (тиражування твору).

Підприємство, яке придбало право на відтворення (тиражування) продукту інтелектуальної (творчої) діяльності, враховує цей нематеріальний актив на рахунку 125 і протягом терміну його “корисного використання” нараховує амортизацію. При цьому в податковому обліку поступово зменшуються валові доходи підприємства. Таким чином термін використання підприємством цього продукту є цілком визначеним (зазначеним в авторському договорі), отже, по закінченні цього терміну ліквідаційна вартість такого нематеріального активу списується з балансу на витрати звітного періоду, на який припала дата завершення дії авторського договору.

Підприємство, яке придбало право на використання продукту інтелектуальної (творчої) діяльності, а отже, використовує цей нематеріальний актив у власній інтелектуальній (творчій) діяльності (тобто придбаний продукт використовується як інструмент для створення нового продукту) враховує цей нематеріальний актив в податковому обліку так само, як і при придбанні з метою відтворення, тобто, вищеописаним способом. В цьому разі новий продукт інтелектуальної (творчої) діяльності, створений за допомогою придбаного продукту, має вже своїх авторів, у яких підприємство повинно купити відповідні авторські права. В бухгалтерському обліку такий нематеріальний актив зараховується до складу необоротних (рахунок 125).

Підприємство, яке придбало право на відтворення і внесення змін до результатів авторської інтелектуальної (творчої) діяльності, з метою отримання нових результатів (на базі придбаних), враховує вартість такого нематеріального активу на рахунку 23 з паралельним віднесенням цієї вартості у податковому до складу валових витрат. В бухгалтерському обліку облік таких придбань є подібним до обліку придбань виробничих запасів. Отже, цей випадок ми зараз не розглядаємо, бо такі нематеріальні активи не є необоротними активами, а належать до складу оборотних.

Підприємство, яке придбало право на продаж продукту інтелектуальної (творчої) діяльності без внесення додаткових змін (наприклад, право на реалізацію готових комп’ютерних програм) зараховує цей нематеріальний актив до складу товарів. Отже, це ще один випадок, який зараз нас не цікавить, бо такий нематеріальний актив теж не є необоротним активом.

Придбання права на відтворення або використання авторського продукту інтелектуальної (творчої) діяльності

Табл.1

Вибуття нематеріальних активів внаслідок неможливості його подальшого використання через втрату ним здатності приносити економічні вигоди (ліквідація)

Табл.2.

Далі ми мали б розглянути випадки, коли такі права:

1. вибувають в обмін на інші активи;
2. приймаються на баланс від засновника як внесок до статутного капіталу підприємства;
3. безкоштовно отримуються;
4. безкоштовно вибувають на баланс іншого власника і т. ін.

Але враховуючи те, що жодна з перелічених ситуацій у підприємницькому житті практично не зустрічається, то й ми не будемо на них зупинятись.

Достатньо сказати, що мету безкоштовної передачі таких прав неможливо навіть уявити. В обміні цих нематеріальних активів на інші активи – навряд чи є сенс, не кажучи вже про те, що обмін на “подібні” активи є неможливим вже тому, що в цьому разі “подібність” важко встановити. Можна лише припустити, що “подібними” такі активи можна визнати лише в тому разі, якщо це права на абсолютно ідентичний продукт інтелектуальної (творчої) діяльності. В усіх інших випадках – це різні (неподібні) активи. Та, справа в тому, що у творчій та інтелектуальній діяльності усі “продукти” – “неподібні”.

Що стосується внесення таких нематеріальних активів до статутного капіталу підприємства одним з його засновників, котрий є автором продукту своєї особистої інтелектуальної (творчої) діяльності, то ці проведення (після узгодження з іншими засновниками справедливої вартості об’єкта внесення) виконуються надто просто, щоб приділяти цьому окрему увагу:

Дт Кт
125 46 – на суму справедливої вартості переданих підприємству прав.

При цьому випадок внесення одноосібним засновником своїх авторських прав до статутного капіталу свого підприємства досить важко уявити вже тому, що “справедливу вартість” цьому засновникові немає з ким погоджувати. І ринкову вартість (з метою визнати її справедливою) в цьому разі теж визначити неможливо. Отже, немає упевненості, що оцінка внесеного таким чином нематеріального активу буде визначена достовірно, а значить такі “права” не можуть бути зарахованими до активів підприємства через невідповідність критеріям їх визнання такими.