Бухоблік простий і бухоблік спрощений

Велика революція маленького обліку.

Мале підприємство – поняття, порівняно нове, так само як і бізнес. Від того часу, як вони з’явилися, було вчинено немало спроб створити якісь особливі, полегшені умови діяльності для дрібного бізнесу. Великою мірою це стосується й бухгалтерського обліку.

На нашій пам’яті найпершою такою спробою були Рекомендації з ведення бухгалтерського обліку і застосування облікових регістрів на малих підприємствах, видані додатком до Листа МФ СРСР від 02.07.91р. № 40. Ці рекомендації й до цього часу офіційно не скасовані, але усім зрозуміло, що вони “канули в літу”. Можна було б і не згадувати про них сьогодні, однак, щоб дослідити еволюцію облікових форм, переконатися, чи справді щось істотно змінилось, а якщо змінилось, то наскільки, – це варто зробити.

Цими рекомендаціями передбачалося ведення т. зв. спрощеного обліку за однією з двох запропонованих форм: простою формою (в єдиному регістрі) та формою з використанням регістрів обліку майна малого підприємства. Простою формою було передбачено єдиний обліковий регістр для всіх рахунків – Книга обліку господарських операцій. Поряд з цим проста форма передбачала, у разі потреби, ведення додаткових регістрів з обліку розрахунків: з персоналом по заробітній платі, з бюджетом, а також розрахунків з дебіторами і кредиторами, включно з постачальниками, покупцями і замовниками). Книга обліку господарських операцій була комбінованим регістром, що мав містити усі рахунки, які мале підприємство могло обрати для застосування згідно зі своїм робочим планом рахунків, зразок якого теж пропонувався. Ця ж книга служила основою для складання бухгалтерської звітності – балансу та звіту про фінансові результати, оскільки вона вважалася достатньо деталізованою для обгрунтування змісту відповідних статей балансу.

Форма бухгалтерського обліку з використанням регістрів обліку майна малого підприємства передбачала для кожного рахунка окремий регістр:

1. Відомість обліку основних засобів та амортвідрахувань;
2. Відомість обліку виробничих запасів та готової продукції;
3. Відомість обліку витрат на виробництво;
4. Відомість обліку грошових коштів та фондів;
5. Відомість обліку розрахунків та інших операцій;
6. Відомість обліку реалізації (дві відомості – “по оплаті” і “по відвантаженню”);
7. Відомість обліку розрахунків з постачальниками;
8. Відомість обліку заробітної плати;

Крім того, обов’язковим регістром була Шахматна відомість, в якій узагальнювалися підсумки по всіх інших відомостях. На основі даних Шахматної відомості складалась Оборотна відомість, дані якої, в свою чергу, служили основою для складання бухгалтерської звітності – Балансу та Звіту про фінансові результати.

Малі підприємства України вели облік за згаданими Рекомендаціями аж до кінця 1996 року, коли було видано Вказівки про склад та порядок заповнення облікових регістрів малими підприємствами, затв. Наказом МФУ від 31.12.96р. № 112.¹ Однак, виявилося, що ці Вказівки МФУ – точна копія Рекомендацій від 02.07.91р., виданих МФ СРСР, у перекладі на українську мову з незначними змінами деяких формулювань. Вказівками так само передбачалися дві спрощені форми обліку – проста форма та форма з використанням регістрів обліку майна малого підприємства. Пропонувались ті ж самі регістри, під тими ж назвами (див. вище) і тими ж номерами: від В-1 до В-9 для форми з використанням регістрів обліку майна, та К–1 для простої форми. Книга обліку господарських операцій (К–1) і в Рекомендаціях МФ СРСР, і у Вказівках МФУ містить однакову кількість граф, а всі графи мають ідентичні назви. Усі інші форми регістрів також нічим (попарно) не відрізняються: однакова кількість колонок з ідентичними назвами. За незначним винятком: в українському варіанті відомість обліку реалізації (та що “по оплаті”) містить вже 18 граф, а не 17, як то було в Рекомендаціях МФ СРСР, а відомість обліку заробітної плати аж на 3 графи ширша за аналогічну відомість з тих Рекомендацій. Шахматна відомість та Оборотна відомість теж залишилися у списку регістрів. Ось таке вийшло “спрощення”.

Нічого суттєво нового не принесло й Положення про спрощену форму бухгалтерського обліку суб’єктів малого підприємництва, затв. Наказом МФУ 30.09.98р. № 196 (остання редакція від 07.12.00р.). В цьому Положенні (чинному з 01.01.99р.), яким малі підприємства користувалися понад чотири роки,² зроблено посилання на Вказівки МФУ від 31.12.96р. № 112 (див. вище)³, а також, зокрема уточнено, що спрощеною формою обліку (простою формою чи формою з використанням регістрів обліку майна) можуть користуватися “суб’єкти малого підприємництва – юридичні особи, які за чинним податковим законодавством самостійно обрали спосіб оподаткування за єдиним податком”. Метою Положення № 196 (змінами від 25.02.2000р. та 07.12.2000р.), вочевидь, було пристосувати старі вказівки до нового обліку: там вказано номери рахунків за новим Планом, а також є згадка про облік витрат за елементами, тобто на рахунках класу 8. Але ні про що таке, що говорило б про пристосування старих форм до нової кореспонденції рахунків у цьому Положенні не йдеться.

Справжня облікова революція відбулася у 2001 році (не для всіх, тільки для фермерів), коли було видано Методичні рекомендації з організації та ведення бухгалтерського обліку в селянських (фермерських) господарствах, затв. Наказом Мінагрополітики України від 02.07.01р. № 189. Проте краще б цих нововведень зовсім не було. Бо там немає переваг, там самі недоліки.⁴

У цих Методичних рекомендаціях також вживаються терміни: проста форма, спрощена форма, – проте розуміти їх потрібно вже по-іншому. Так, якщо усі інші малі підприємства (тобто малі підприємства несільськогосподарської галузі) під спрощеною формою повинні були розуміти дві форми: просту (з єдиним реєстром для всіх рахунків – Книгою обліку господарських операцій, до якого у разі потреби відкривалися окремі реєстри по деяких рахунках) та форму з використанням регістрів обліку майна (див. вище), то у відповідності з Методрекомендаціями № 189 селянські (фермерські господарства) під спрощеною формою повинні були вже розуміти те, що інші називали простою формою, а під простою – дещо вже зовсім нове – Книгу обліку доходів і витрат без застосування подвійного запису. (Чи не забагато плутанини в знайомих термінах?) До речі, в останньому разі, коли фермер веде Книгу обліку доходів і витрат (фермерська “проста” форма), баланс складати Мінагрополітики йому рекомендує за допомогою… інвентаризації, тобто фізичного підрахунку майна, що, в свою чергу, означає визначення дебіторської та кредиторської заборгованості по пам’яті. Форма такого “простого” обліку зводиться до двох реєстрів: Опис майна і Книга обліку доходів і витрат. Обійтися цими двома реєстрами фермеру при складанні балансу вельми непросто.

Щодо т. зв. спрощеної форми по-селянськи, то в цьому разі Мінагрополітики рекомендує завершувати облік (перед складанням звітності) достатньо знайомим багатьом з нас регістром під назвою Журнал – головна, в якому передбачено 40 граф. Окрім того, ця “спрощена” форма включає й інші обов’язкові регістри: Журнал реєстрації господарських операцій (аналог Книги обліку господарських операцій), Відомість обліку основних засобів та нарахування амортизації, Відомість обліку розрахунків, Відомість обліку витрат виробництва.

Між тим, класична форма бухгалтерського обліку, відома під назвою свого основного реєстру “Журнал – головна”, має бути одночасно і хронологічним журналом для послідовного запису здійснюваних операцій, і головною книгою, де підсумовуються обороти та залишки по всіх рахунках на кінець місяця для балансу. Іншими словами, ця форма не передбачає ведення Журналу реєстрації господарських операцій, бо в такому разі відбувається зайве дублювання записів. Звісно, ця форма, за великої кількості операцій, допускає ведення допоміжних реєстрів (накопичувальних відомостей та меморіальних ордерів), але в жодному разі там немає місця Журналу обліку господарських операцій, бо книга Журнал–головна є прямим замінником цього реєстра. Треба визнати: творіння Мінагрополітики (за номером 189) є досить невдалою спробою спростити облік у селянських (фермерських) господарствах.

Та, на щастя, цього року до фермерів прийшло спасіння. У вигляді Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами, затв. Наказом МФУ від 25.06.03р. № 422. І хоча Методичні рекомендації, видані у 2001 році за наказом Мінагрополітики № 189, наразі залишаються чинними, проте новими Методичними рекомендаціями МФУ № 422 можуть користуватись малі підприємства – суб’єкти підприємницької діяльності “будь-якої організаційно-правової форми та форми власності (крім банків)”.⁵ Отже, й селянські (фермерські) господарства теж. Ось що пише з цього приводу автор методрекомендацій № 422 Валерій Пархоменко:

“В Україні зареєстровано майже 250 тис. малих підприємств, понад 121 тис. неприбуткових організацій, 43 тис. фермерських господарств. Для такого роду господарюючих суб’єктів (значна частка яких не застосовує комп’ютерних технологій) розраховано Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами”.⁶

Залишається порадити усім фермерам терміново забути про ту форму, яку їм було рекомендовано Мінагрополітики (не дивлячись на те, що вона ще не скасована), а негайно перейти до вивчення Методичних рекомендацій № 422. Перш за все тому, що у нових методрекомендаціях вже немає отієї “простої” форми, яка не передбачала подвійного запису і зводила весь облік до ведення книги доходів і витрат, а складання звіту – до прадавньої інвентаризації. По-друге, слід визнати: нова форма є більш досконалою, краще структурованою і, – якщо можна так висловтись, – тендітнішою у порівнянні з попередніми. Хоча й не позбавлена деяких недоліків. Однак, головна перевага – за цією формою можна працювати.

Початковим етапом бухгалтерського обліку на малому підприємстві є суцільне документування усіх господарських операцій шляхом складання певних матеріальних носіїв первинної інформації – первинних документів. Наступний етап – реєстрація в облікових регістрах інформації, яка міститься у первинних документах, з використанням визначеного набору рахунків. Далі, по закінченні звітного періоду, зведена інформація з усіх регістрів переноситься до відповідних статей бухгалтерської звітності.

В цілому, будь-яке спрощення обліку – це не лише спрощення форми його ведення, це й спрощення Плану рахунків, що означає зменшення їх кількості у порівнянні з Планом рахунків, що діє для усіх інших підприємств.

Новітня форма обліку: наказ № 422.

Досліджуючи етапи введення нових форм обліку для малих підприємств, можна зробити висновок, що радикально нового у цьому плані від 1991 року не відбулося нічого. Навіть з Наказом № 422. Те, що раніше загалом називалося спрощеним обліком і виглядало як дві форми – проста форма і форма з використанням регістрів обліку майна, тепер не має загальної назви. Назву “спрощена форма” стала носити форма, яка називалася формою з використанням регістрів обліку майна, а назва “проста форма” залишилась для тієї форми, що передбачає запис усіх операцій в єдиному регістрі – Журналі обліку господарських операцій, котрий нагадує форму “Журнал – головна”, до якого, у разі потреби, відкриваються допоміжні регістри.

Журнал обліку господарських операцій, так само як і за попередніми вказівками, – Книга обліку господарських операцій, є комбінованим регістром, що містить усі рахунки, які мале підприємство може обрати для застосування згідно зі спрощеним Планом рахунків.⁷ Цей же Журнал служить основою для складання бухгалтерської звітності – балансу та звіту про фінансові результати, оскільки цей регістр є достатньо деталізованим для обгрунтування змісту відповідних статей балансу.

Число регістрів для форми, яка стала називатись спрощеною, скоротилося до шести:

1. Відомість 1-м, для обліку на рахунках 30 і 31.
2. Відомість 2-м, для обліку на рахунках 20 і 26.
3. Відомість 3-м, для обліку на рахунках: 37, 55, 64, 68, 69 та 66.
4. Відомість 4-м, для обліку на рахунках: 10, 13, 14, 15, 18 і 35.
5. Відомість 5-м, для обліку на рахунках: 84, 85, 23, 44, 70, 79, 39, 40, 47.
6. Оборотно-сальдова відомість.

Зазначені у вказаних формах рахунки, у відповідності зі спрощеним Планом, є цілком вичерпним їх переліком. Це пояснюється тим, що, згідно з Наказом МФУ № 186, наприклад, на рахунку 10 “Основні засоби” малі підприємства ведуть облік не тільки власне основних засобів, а й інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів, а на рахунку 20 “Виробничі запаси” ведеться облік не лише виробничих запасів як таких (сировини, матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів), а й облік тварин на вирощуванні та відгодівлі, МШП, товарів і т. ін. (див. спрощений План рахунків). Отже, у разі потреби, до цих рахунків відкриваються відповідні субрахунки. А якщо так, то й число відомостей на практиці повинно збільшитись у стільки разів, скільки субрахунків до того чи іншого рахунка відкривається. Так, наприклад, якщо мале підприємство веде одразу три види діяльнсті, – промислове виробництво, роздрібна торгівля і надання послуг, – то для обліку усіх цих операцій потрібно відкрити декілька відомостей 2-м, декілька відомостей 3-м і декілька відомостей 5-м. Узяти хоча б заробітну плату. Вона, як відомо, нараховується в дебет того субрахунка 23, на якому збираються витрати на той вид продукції, який пов’язаний з відповідним видом діяльності. У загальній же відомості потрібних для цього граф не передбачено.

Що стосується зведеного регістру – Оборотно-сальдової відомості, то її форма, наведена у Методрекомендаціях № 422, є спробою поєднати два відомі регістри – Шахматну відомість і Оборотну відомість, від чого нова форма зведеного регістру стала надто громіздкою.

Прослідкуємо за методикою ведення обліку за новими формами на прикладах. В той же час, для компактності, дозволимо собі зменшити кількість рахунків до мінімуму – суть від цього не зміниться, оскільки основоположних принципів, за якими здійснено задум простого та спрощеного обліку, ми таки будемо дотримуватись.

Проста форма

На жаль, через брак місця, автор змушена знехтувати поділом граф на дебетові й кредитові частини рахунків у Журналі обліку господарських операцій. Натомість варто скористуватись відомим способом: по активних рахунках кредитові обороти позначати знаком “мінус”, а по пасивних рахунках так само чинити з дебетовими оборотами. Саме тому у показану тут форму Журналу введено два додаткових “вікна” (непередбачених типовою формою журналу): одне з них об’єднує активні рахунки, а друге – пасивні. У такий спосіб чіткіше виглядає баланс. Також за браком місця у наведеному прикладі не заповнюється графа “Зміст операцій”, – його винесено за межі таблиці (див. нижче). А ще рядок “Сальдо на початок місяця”, для зручності, перенесено на початок таблиці, а не в кінець, як це показано у типовій формі Журналу.

Журнал обліку господарських операцій

Баланс на початок періоду:

25600 – 1400 + 4700 + 15560 + 900 = 42000 + 2590 + 230 + 540 = 45360

Операції за період:

1. Сплачено податки за минулий період в сумі 230 грн.
2. Отримано оплату від дебіторів в сумі 900 грн.
3. Отримано від постачальника матеріали на суму 420 грн. в т.ч. ПДВ 70 грн.

У цьому рядку насправді не одне проведення, а два:

Дт 20 Кт 68 350 – на суму вартості оприбуткованих матеріалів.

Дт 64 Кт 68 70 – на суму “вхідного” ПДВ (податковий кредит).

1. Сплачено борг постачальнику за оприбутковані матеріали (420 грн.) і частково погашено борги за минулий період (130), разом на суму 550 грн.
2. Передано матеріали у виробництво на суму 980 грн.
3. Нараховано амортизацію вартості основних засобів на суму 240 грн.
4. Нараховано заробітну плату за період 3780 грн.10¹⁰
5. Акт надання послуг (виконаних робіт) підписано замовником на суму 9600 грн., у т. ч. ПДВ 1600 грн.
6. Нараховано податкові зобов’язання з ПДВ 1600 грн.
7. Нарахована виручка за виключенням ПДВ визнана доходом звітного періоду у сумі 8000 грн.
8. Нараховано єдиний податок 6%: (9600 – 1600)х6% = 480 грн.
9. Витрати виробництва списано на зменшення фінансових результатів у сумі 5480 грн.
10. Прибуток 2520 грн.

Як скласти баланс за остаточними даними Журналу, роз’яснень не потребує6 сальдо активних і пасивних рахунків у таблиці чітко вирізняються.

Спрощена форма

Особливості нового обліку витрат.

Пункт 44 нових Методичних рекомендацій передбачає зовсім новий і, як виявилось, зовсім “простий” спосіб ведення обліку витрат. І написано там, зокрема, таке:

З рахунка 23 “Виробництво” щомісяця малі підприємства – промислові виробники,¹¹ списують в дебет рахунка 26 “Готова продукція” суму витрат, що відносяться до прийнятої готової продукції, або всю суму витрат без оцінки залишків незавершеного виробництва.

Списання собівартості реалізованої готової продукції щомісяця з кредита рахунка 26 “Готова продукція” може відбуватися в дебет рахунка 79 “Фінансові результати” на суму, що визначена “з урахуванням залишків нереалізованої продукції, або на всю суму без поділу на собівартість залишків готової продукції”.¹² При цьому у всіх випадках забезпечується ведення кількісного обліку залишків, надходження і вибуття готової продукції. Малі підприємства, які собівартість реалізованої готової продукції списують “без поділу на собівартість залишку готової продукції”,¹³ оцінюють залишок готової продукції за справедливою вартістю за даними кількісного обліку руху готової продукції. Визначена вартість залишку готової продукції відображається за дебетом рахунка 26 і кредитом рахунка 79.

За результатами інвентаризації виявлені залишки запасів відображаються за дебетом рахунка 20 “Виробничі запаси” і 23 “Виробництво” та кредитом рахунка 79 “Фінансові результати”. Одночасно на вартість виявленого залишку способом сторно відображається зменшення оборотів за рахунком 84 “Витрати операційної діяльності”.

Коментар: це означає, шо малим підприємствам, зайнятим у сфері промислового виробництва, пропонується проводити списання витрат одним із двох способів:

Отже,

За традиційним способом виконуються два проведення, однак при цьому, протягом періоду потрібно постійно вести облік руху готової продукції та НЗВ.

За новим способом (чотири проведення) не потрібно протягом місяця вести вартісний облік руху готової продукції, але в кінці місяця, на базі кількісного обліку (який, все ж таки потрібно вести), залишки готової продукції оцінюються за справедливою вартістю, а оцінка залишків НЗВ проводиться на базі даних інвентаризації, тобто, фізичного підрахунку цих запасів.

Філософія нового способу така: витрати спочатку списуються у повному обсязі на обсяг реалізації, а потім, для приведення витрат у відповідність із доходами, проводяться коригування в бік зменшення витрат і збільшення доходів (рах.79) на суму виявлених залишків НЗВ (рах.23) і готової продукції (рах.26). Одним словом, поновлюються в обліку усі зайво списані запаси. Втрачається зміст юридичний та економічний операцій, але проста арифметична логіка витримується. Такий собі американський підхід (на німецьких ідеях початку 20-го століття).

Аналогічно пропонується вести облік на малих підприємствах, що виконують роботи або надають послуги. Щоправда, трохи простіше, бо там не застосовується рахунок 26. Тому не будемо повторюватися. Ліпше розглянемо, як подібні методи обліку витрат застосовуються у міжнародній практиці.

Суть усіх таких процедур зводиться до формули: “Сальдо на початок плюс Надходження мінус Сальдо на кінець дорівнює Видаток”.

Якщо під видатком розуміти вартість реалізованих запасів, то формула виглядатиме так: “Сальдо на початок плюс Покупки мінус Сальдо на кінець дорівнює Вартості матеріалів у собівартості реалізованої продукції”. Треба сказати, цей спосіб не може застосовуватись у нас, оскільки діючим Планом рахунків рахунка “Покупки” не передбачено (на щастя, як на думку автора). Та все ж розглянути цей спосіб цікаво.

При надходженні матеріалів від постачальника виконується проведення:

Дебет рахунка “Покупки” Кредит рахунка “Рахунки до сплати” на суму матеріальних надходжень.

Варто зазначити, що власне факт надходження цих матеріалів (втім, як і їх вибуття) не відображається, але то нічого, бо є простий спосіб – інвентаризація.

Після проведення інвентаризації (в кінці періоду), виконується проведення:

Дебет рахунка “Витрати на матеріали” Кредит рахунка “Матеріали”.¹⁴ Таким чином визначається сальдо рахунка “Витрати на матеріали”¹⁵ і одночасно коригується сальдо рахунка “Матеріали” до його дійсного значення (адже протягом періоду на цьому рахунку не було жодного проведення а ні з надходження запасів, а ні з вибуття).

Це далеко не все, що можна сказати про цей метод, оскільки, по-перше, за вказаним проведенням потрібно виконати ще одне проведення із закриття рахунка “Покупки”, а по-друге, крім такого способу відображення коригувань сальдо, існує ще декілька способів. І серед них є такі, що можуть здатися одним дуже витонченими, іншим – досить дивними.

Наприклад, спосіб, за якого не використовується рахунок “Собівартість реалізованих товарів”.¹⁶ Замість проведення за цим рахунком, виконуються три проведення: одне регулююче і два заключних:

1. Дебет рахунка “Доходи” Кредит рахунка “Запаси” – на суму сальдо запасів, зафіксоване на початок звітного періоду;
2. Дебет рахунка “Запаси” Кредит рахунка “Доходи” – на суму сальдо запасів, виявлене на кінець звітного періоду;
3. Дебет рахунка “Доходи” Кредит рахунка “Покупки” – на суму сальдо рахунка “Покупки”.

Ці проведення можуть здатися незрозумілими, заплутаними (ніде правди діти: що є, те є!), але при уважному розгляді усе виявляється досить простим і нагадує ситуацію, коли заходять через вікно при відкритих дверях. Отже, кому що до вподоби, обирати є з чого.

Як скласти звіт, якщо облік витрат ведеться на рахунках класу 8.

Приклад.

Вихідні умови:

Баланс на початок періоду

Вид діяльності підприємства – виробництво пакувальної тари. Протягом звітного періоду:

1. отримано матеріалів від постачальників на суму 70,0 тис.грн.
2. вироблено готової продукції на суму 360,0 тис.грн.
3. реалізовано продукції на суму 520,0 тис.грн. (в т.ч. отримано оплати 350,0 тис.грн.)

Витрати склали такі елементи:

1. матеріали 48,0 тис.грн.
2. заробітна плата 75,0 тис.грн. (у т.ч. прибутковий податок становить 12,0 тис.грн.)
3. страхові збори 34,0 тис.грн.
4. реклама 17,0 тис.грн.
5. витрати на відрядження 26,0 тис.грн.

1. зношення ОЗ 160,0 тис.грн.

Разом витрат: 360,0 тис.грн.

Разом з тим, виконано такі розрахунки за зобов’язаннями:

1. сплачено постачальникам 160,0 тис.грн. (у т.ч. за новими поставками 40,0 тис.грн.)
2. перераховано до бюджету 25,0 тис.грн.
3. сплачено страхових зборів 27,0 тис.грн.
4. виплачено заробітної плати 58,0 тис.грн.
5. сплачено за рекламні послуги 17,0 тис.грн.
6. видано під звіт 26,0 тис.грн.

В цілому обороти за період склали:

Передзвітна робоча таблиця

Залишилось внести останнє доповнення до бухгалтерського балансу: додати отриманий чистий прибуток до статті нерозподіленого прибутку та додати податкові зобов’язання, що виникли, до статті розрахунків з бюджетом. Остаточний баланс має бути таким:

Ця таблиця дає готові показники для складання фінансової звітності – Балансу та Звіту про фінансові результати.

Обравши метод обліку витрат за елементами, бухгалтер малого підприємства повинен знати, що рахунки доходів та витрат не закриваються до того часу, поки передзвітну таблицю не буде складено. Фінансовий результат виводиться як різниця між доходами та витратами (520,0 – 360,0 = 160,0 – див. приклад) або як різниця між активом та пасивом (3479,0 – 3319,0 = 160,0 – див. приклад).

Окрім усього іншого, є ще одна суттєва перевага такого способу обліку та складання звітності: відпадає потреба у сторнувальних проведеннях. Адже усі показники Звіту про фінансові результати формуються з сальдо рахунків, а не з оборотів, як це робиться традиційним для нас способом. Отже, показана процедура ведення обліку та складання звітності дозволяє виконувати будь-які проведення, не обов’язково адекваьні економічному або юридичному змісту операцій, що проводяться. За потреби, можна виконувати й т. зв. змішані проведення – проведення, коли одночасно відображається декілька рахунків за дебетом та декілька рахунків за кредитом. І, найголовніше, всі проведення з обліку витрат, запропоновані новими Методрекомендаціями, найкраще вписуються у таку схему.

Статья опубликована в журнале «Дебет-Кредит», изд-ва «Галицкие контракты»